Марія Матіос, “Солодка Даруся”
У своєму романі Матіос змогла перебороти правила суспільних табу та показала важливість патріотизму та соціальної значущості для кожного із нас. Так глибину жінки як особистості та її внутрішні переживання в українській літературі ще не показував жоден автор. Кожен рядок змушує читача подумки запитувати “А що далі? Що потім?”. Після початку читання та аж до останнього рядка книгу пронизує справжній саспенс та постійна нервозність. Ти не розумієш, чого очікувати далі, а потім тобі починає подобатись це незнання.ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ:
TAYANNA представила новый трек
У селі головну героїню Дарусю вважають німою та несповна розуму через її часті головні болі, але кличуть Солодкою Дарусею. Проте слово "солодка" не лише порівнює її з божевільною, а є також символом її особливості, та винятковості. Даруся живе сама у батьківській хаті, а допомагають їй лише добрі люди та небайдужі сусіди. Коли головній героїні було 10 років, вона пережила великий стрес — смерть матері. Потім у Дарусі розвинулась страшна хвороба – "від солодкого болить їй голова і блює вона дуже". За багато років її вчинки знайшли розуміння серед жителів села, проте й досі залишаються люди, які її лякаються.«Самое главное бьюти-правило — быть счастливой. А еще важно пить много воды и высыпаться». Алиша Кис, певица
Навіщо авторці позбавляти головну героїню голосу? Чи не задля того, щоб у такий нетрадиційний спосіб висловити протест Дарусі проти суспільства та мірок і стандартів, відповідно до яких воно оцінює кожну людину? Цей роман є особливо актуальним зараз, в ньому Марія Матіос показує протистояння одинокості та суспільства. Як ці два різні світи можуть взаємодіяти або шкодити один одному.ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ:
Героїні Vogue підбивають екопідсумки року
Ліна Костенко, “Маруся Чурай”
Сюжет вибудовано навколо легенди про Марусю Чурай — відому українську піснярку. Основою твору стало зображення нещасливого кохання Марусі Чурай і Грицька Бобренка. Для Ліни Костенко Маруся — натура творча, а тому неординарна. Вона не звичайна вродлива дівчина із бажанням бути коханою та успішною. Маруся вбирає радощі та проблеми простих людей та переживає за кожного українця. Читачеві сподобається вміння головної героїні тонко відчувати найменші порухи свідомості та поводитися у побуті вміло, шляхетно, по-справжньому. Зображуючи Марусю Чурай, Ліна Костенко майстерно змішує особливості характеру героїні та загальнонародний менталітет. Усі події в романі проходять серед історичних подій: кожна дія, кожне рішення має історичне підґрунтя.Катрин Денев еще в молодости заботилась о своей коже и всегда боялась солнечных лучей. «Солнце — враг хорошей кожи», — считает актриса. Поэтому на пляже без широкополой шляпы, очков и солнцезащитного средства звезда не появлялась никогда. При этом у Катрин есть свои слабости — например, отказаться от курения она никак не может, хотя пыталась бросить и не раз. Несмотря на то что весь мир считает Денев красавицей, сама она весьма критична и заявляет, что все дело в уходе за собой, а не в природных данных: «Я не считаю себя очень красивой женщиной. Я считаю себя женщиной, которая хорошо выглядит».
Образ Марусі Чурай перекликається з образом українського народу: його нескореністю та нестримністю, а також чистою душею. Марусю називають у романі голосом, піснею та душею народу. Протягом усього твору на її долю припадає надто багато випробувань, які не під силу вирішити жодній живій душі. Але Маруся не здається і намагається стійко протистояти проблемам. Та, зрештою, життя надламує її душу та голос, вона перестає радіти життю та посміхатись кожну хвилину. Маруся Чурай — це приклад справжньої жінки, обдарованої неймовірним голосом та дивовижним світосприйняттям.ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ:
В Україні пройде "Тиждень дорослого стажиста"
Дженнифер Лопес поделилась интересным и необычным рецептом красоты. Оказывается, она контролирует свой аппетит при помощи эфирного масла грейпфрута! Певица рассказала: «Когда я хочу есть, но не имею возможности перекусить, я вдыхаю аромат эфирного масла и аппетит моментально утихает».
Любов Голота — Епізодична пам'ять
Голота у своєму романі описує період наприкінці п’ятдесятих і на початку шістдесятих, коли суспільство тільки починало надіятись на позитивні зміни та безхмарне майбутнє. Головні герої сюжетів — жінки, які не можуть поділитись власними історіями успіху. Для них життя — це суцільна боротьба та труднощі, які пов’язані з моральними, родинними обов’язками. У житті цих жінок велике місце відведене самопожертві. Попереду — самотня старість та відчуття безглуздості життя. Але авторка залишає своїм героїням місце для надії на краще. Окремі сюжети дають читачеві таке сонячне світло, яке мотивує діяти навіть у найскрутніші часи. Самотність змінюється бажанням спілкуватись із оточуючими, ділитись власними переживаннями, змінювати світ навколо себе. Безнадію замінює жага до життя та прагнення до позитивних змін.
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ:
Тепер у Хеппі Міл можна обирати — книга чи іграшка
Євгенія Подобна, “Дівчата зрізають коси”
Книга є абсолютно відкритою, зрозумілою та руйнує багато міфів. Авторка доводить, що війна — тяжка робота, яку хтось таки має робити. Не важливо, чоловік ти чи жінка. А про жінок із книги Netflix міг би зняти не один якісний серіал. “Знаєте, в чому полягає відмінність між чоловіками жінками-снайперами (та, мабуть, не тільки снайперами, у спорті те саме)? Якщо чоловік видихся — йому треба час відновитися, заспокоїтись, відпочити. Якщо жінка — у неї незбагненним чином відкривається друге дихання. Це якась загадка природи, але це так”, — розповідає в книзі снайперка Юлія Матвієнко, позивний “Білка”.«Женщина выглядит неотразимой, когда улыбается. Помимо улыбки, самый важный фактор красоты — увлажнение кожи». Беойнсе, певица
